Практичні поради щодо проведення весілля
Сучасні весільні звичаї
У сьогоднішньому динамічному та швидкоплинному світі, весілля залишаються чи не найвірнішими прихильниками традиції. Так, вони можуть набирати різних форм, бути ультратрадиційними чи екстрастилізованими, але основа, стержень залишається мало змінним. В цій статтіі ми опишемо основні актуальні на сьогодні звичаєві моменти.
Викуп сорочки
 Звичай збережений дуже слабо. В основному сорочку в дружок викуповують дружби з нареченим напередодні весілля, хоча в окремих регіонах зберігся звичай викупу сорочки в день весілля. Сорочку несуть посланці нареченої (княгині) нареченому (князю, королю). Також вони несуть з собою прикрашене зелене дерево (сосну, ялину, смереку) - символ молодості та "зеленого" весілля. Сам процес викупу дещо нагадує весільну браму. Як і на брамі, сторона молодої продає, а молодого купує.
Зазвичай посланці мають 2-3 сорочки, серед яких одна - нова, а решту - просто ляльки. Дуже часто нову сорочку запаковують недбало, наприклад, замотують в газету (перед тим сорочку варто упакувати в тверду коробку, щоб не помнути), а стару – в дорогу коробку. Інколи, щоб заплутати сліди, - навпаки. Отже, наречений може купити й несправжню сорочку, тож доведеться торгуватися далі. Щоправда, сорочку можна й викрасти, якщо посланці трохи відволічуться, тому молодий з дружбами намагаються якомога довше затягнути торг, аби знайти слушну мить. Тільки варто бути дуже обережними, щоб не порвати, помнути чи забруднити сорочку. Традиційно для українського весілля грошовою одиницею є горілка, хоча зараз інколи розраховуються також грішми, особливо, якщо серед продавців є діти. Процес викупу сорочки можна стилізувати, наприклад, під кавказький чи єврейський торг, вивчити народні приповідки чи пісні. Або ж зробити у вигляді переговорів про «злиття підприємств». Це вже залежить від того, що вам ближче та цікавіше. Тож фантазуйте, але не забудьте попередити фото- та відео операторів про точний час початку такої оказії, аби вони її не пропустили. Після вдалого торгу, посланців запрошують до хати та пригощають.
Благословення в хаті молодого
Перед виходом з батьківської хати наречений просить благословення. В основному благословляють тільки батьки, хоча в деяких районах Львівщини молодий кланяється також сестрам братам, дідусям з бабцями, а то й сусідам. Є дуже багато різновидів поклону, однак найчастіше молодий кланяється тільки батькам, які стоять чи сидять з іконою або хлібом – залежно від регіону та традиції в родині. Наречений, вклонившись та попросивши благословення цілує спочатку ікону чи хліб, а потім батьків і так тричі. Спочатку молодий просить благословення в батька, а потім в матері. Якщо крім батьків благословляють інші родичі, то вклонившись матері наречений кланяється дідам, бабцям, братам, сестрам, а тоді вже дальшій родині. Батьки ж благословивши словами роблять іконою чи хлібом символ хреста.
Після благословення свашки (обов’язково незаміжні дівчата) виводять молодого на вулицю. Попереду всього почту традиційно повинен йти староста з короваєм. Свашок є дві і саме вони супроводжують нареченого до брами молодої. В деяких районах львівщини є ще й сватки, які супроводжують молоду, коли вона виходить назустріч молодому, але зазвичай молода виходить з дружками. Сватки зі свашками займають місце за столом молодих біля дружбів з дружками. 
На подвір’ї чи перед під’їздом мама нареченого окроплює свяченою водою кропилом, зробленим з мирти спочатку нареченого, обходячи тричі за рухом сонця, потім гостей та машини, в яких молодий та весь його почт поїде викуповувати молоду. Батько осипає всіх сумішшю зерна, цукерок та дрібних копійок. Після цього свячену воду, що лишилася лиють молодому під ноги. Дуже рідко нею виливають доріжку від порогу до брами чи авто. Тарілку, в якій була свячена вода, розбивають об поріг, мирту закидають на дах хати чи під’їзду. Звичай розбивати тарілку походить з тих часів, коли кожен в хаті мав свою миску. Окроплювали молодого саме з його миски і розбивали, щоб він не мав потреби повертатися до батьківського стола, а мав свій власний.
Після окроплення, весільна громада готується до від’їзду до молодої. Колись на почесному передньому місці з молодим їхав староста з короваєм, але зараз це місце резервується для відеооператора чи фотографа. Тому староста їде в іншій машині. Разом з ним повинні їхати також дружби та старостина, оскільки саме вони стануть основними представниками молодого в торгах за наречену. Коли на весіллі не передбачені свашки, дружби повинні їхати в машині молодого. Дуже важливо, щоб вся весільна колона їхала організовано, аби, прибувши на браму до молодої, зразу ж почати торг. Перед від’їздом, дружби повинні перевірити, чи когось не забули, чи зачинені двері, чи взяли обручки, букет, спиртне та гроші для викупу, подарунки дружкам за бутоньєрки (якщо про такі домовлено). Коли всі організаційні питання вирішено, попереду машина молодого зі свашками чи дружбами, а за ними і весь супровід їдуть до молодої.
Викуп молодої: “Брама”, “рогачка”, “шлябант”
Так, в основному називають процес викупу нареченої. Назва походить від того, що дорогу перед під’їздом до нареченої перегороджують столом, на якому обов’язково має бути ікона, пляшка горілки, хліб, м’ясне та солодке. Браму ставлять, в основному, хлопці, які живуть на вулиці чи в будинку молодої, далекі друзі чи однолітки нареченої, які не є запрошеними на весілля. Хоча дуже часто в цьому дійстві беруть участь і брати та родичі молодої і запрошена молодь. Колись з боку нареченої були тільки хлопці, які й намагалися не відпустити дівчину, але тепер цей обряд чисто символічний. До речі, про суму викупу та інші особливості варто поговорити заздалегідь, щоб жартівливе дійство не переросло в справжні образи, а то й бійку. Бувалі кажуть, що траплялося й таке, що через непорозуміння на брамі зривалося весілля. Отже, варто знати, наскільки сприйматимуться ваші жарти, особливо, якщо молодята з різних регіонів. Дуже важливо вчасно відчути настрій людей з того боку столу, щоб не перегнути палку. На Волині є звичай, який часто використовують і у Львові. Якщо будь-хто привітався за руку з протилежних сторін – торг вирішено і браму забирають. Отож, якщо ви стоїте з боку молодої, а по той бік стола ваш кращий друг, з яким ви вчора пили на парубочому вечорі, - не поспішайте до палких привітів, бо за молоду можете не взяти ні пляшки. Тоді доведеться ховатися подалі від розлючених запорожців. Часто на брамі замість горілки можуть подати воду. Тому вміст кожної пляшку, як би надійно закритою вона не виглядала варто не лише понюхати, а й скуштувати.
Традиційно в Україні грошовою одиницею для викупу молодої була горілка, хоча в деяких районах просять ще й гроші, але це запозичений звичай і появився лише з радянською окупацією. Зазвичай ставлять по пляшці горілки на кожен край стола і пляшку посередині. Кількість може бути збільшена, тому в багажнику варто мати принаймні ящик горілки. Також варто запастися на той випадок, якщо поставлять ще браму десь посередині чи напочатку вулиці. Таке трапляється вкрай рідко, але буває. Також на викуп можна ставити шампанське, солодощі.
Процес викупу нареченої можна стилізувати – і як викуп принести зовсім неочікувані речі: борошно, цукор, крупи, качку з каченятами, корову, коня і т. д., наскільки вистачить фантазії та грошей. Один працівник банку приніс на викуп мішок з копійками – 1000 гривень монетами по 50 копійок. Такі витівки збадьорюють процес викупу і роблять його оригінальним та нетиповим.
Молодий в торгах участі не бере. З його боку торгуються дружби та старости, а допомагає вся решта громада. Для того, щоб торг відбувався якомого цікавіше, варто подбати про те, щоб з кожної сторони були чільні «торговці», які скеровуватимуть його в потрібне русло. Процес торгу супроводжується куштуванням горілки з обох боків. Традиційно, спочатку куштують з пляшки, що була на столі, тобто, яку поставили зі сторони молодої. Потім дружба приносить кілька пляшок горілки, з одної з яких й беруть пробу. Кожна сторона намагається якомога легше сприйняти міцний напій опонента, аби показати, що градус слабенький. При цьому часто не закусують (мовляв, нема після чого). Інколи для того, щоб показати, що горілка справді не розбавлена, дружби наливають дегустатору молодої в склянку, а собі в келих-наперсток. Коли ж опоненти кажуть, що це не чесно, дружби відповідають, що домовлялися скуштувати по келиху горілки, а ось по якому ніхто не говорив, а від налитого на брамі відмовлятися не можна. Але тут дуже важливо не захоплюватися, щоб не проспати все весілля. В основному до брами не було часу поснідати, тож горілочка може взяти дещо швидше та міцніше. Горілку можна, й навіть варто, пригубити і вилити – на брамі й причина поважна є – ніби-то горілка підроблена. Щоправда, так робити можна лише з напоєм опонента.
 Часто з боку молодої виводять підставну молоду чи, як її ще називають, “молодуху”. Основним її атрибутом є величезний живіт з подушки та лялька на руках. Дуже часто в молодух перевдягають чоловіків. Так веселіше. Цей обряд походить з тих часів, коли наречену реально викуповували, а молодята часто-густо й не зналися, особливо, якщо одружувалися з розрахунку, а про одруження домовлялися батьки. Вважають, що молодому в ті часи справді могли підсунути, наприклад, не надто вродливу старшу сестру нареченої, яка засиділася в дівках. Сюжет, зрештою, біблійний.
Коли вже нарешті сторони домовляються і забирають з-посеред дороги стіл, виходить молода. Тут теж відбувається своєрідний торг: хто до кого ближче підійде. Наречений намагається виманити майбутню дружину за браму, а наречена навпаки – притягнути нареченого якомога ближче до двору чи під’їзду. Вважається, що хто кого більше переманить на свій бік – той і керуватиме в сім’ї. Зараз цього звичаю зазвичай не дотримуються і демонструють не змагання, а навпаки спільне бажання до єдності. Взагалі, дуже позитивним моментом в сучасних весільних традиціях стало те, що зникла показова змагальність. Мабуть, недалеко й той час, коли молодята до шлюбу будуть їхати в одному авті. Якщо ж ви таки прихильники традицій, можете побавитись. Головне, ставитись до цього, як до гри. Коли вже молодята на відстані кількох кроків, вони кланяються одне одному. Буває, що молодята кланяються по-черзі (молода – потім молодий і так три рази), але для того, що отримати красиву картинку на відео та фото, варто кланятися так: спочатку наречена тричі кланяється молодому, а потім, витримавши паузу в 2-3 секунди, він – їй Молода причіпляє майбутньому чоловікові ще на ліву сторону бутоньєрку.
Поклін в хаті молодої
Після брами молода запрошує всіх до хати. В деяких регіонах вона цілує найближчих родичів молодого: батьків бабусь, дідусів та рідних сестер чи братів. Першими повинні заходити до хати старости з хлібом. Щоб не було тісно, до хати бажано йти тільки тим, в кого наречені будуть просити благословення: батькам, старостам, дружбам та най-найближчим родичам молодят. В хаті молодята просять тричі благословення в обох батьків та родичів. Просять благословення молодята поокремо. Спочатку кланяється молодий, потім молода. Знову ж таки, для зручності роботи фото- та відео операторів, молодій варто починати кланятись тільки після того, як молодий всім вклонився, а молодому, відповідно, перед другим колом зачекати, поки всім вклониться наречена. Тут вже кланяються усім присутнім.  Батькам та найближчим родичам - по три рази, всім решту можна й по разу, оскільки це дуже втомлює, особливо в спеку. Родичі повинні стояти під образами. Не можна кланятись до дверей, також не варто до вікна, оскільки яскраве світло буде «забивати» обличчя родичів на відео. Якщо ж родичів настільки багато, що їм ніде розміститись, то ті, кому вже вклонились, виходять, а на їхнє місце заходять інші. Після цього обряду, старости, молодята та всі гості виходять на вулицю. Тепер вже мама молодої, теж окроплює молодят та гостей свяченою водою, а батько посипає цукерками, перемішаними з зерном та копійками. При цьому наречені стоять поокремо: він – з дружками, вона – з дружбами. Виходячи з подвір’я, молодята тричі кланяються гостям та сусідам. При цьому варто врахувати, щоб присутні стояли перед молодятами. Якщо ж вони розташувалися, наприклад півколом, доцільно вклонитися лівому, правому крилу та посередині. Виходячи з подвір’я, спочатку йдуть старости з хлібом, за ними наречена з дружбами, далі наречений з дружками, а потім всі гості. До шлюбу молодята їдуть порізно: молода – з дружбами, молодий – з дружками. Передні сидіння в обох автівках потрібно зарезервувати для фотографа та відеооператора. Першою виїжджає машина нареченої, за нею – нареченого, а потім - весь весільний кортеж.
Реєстрація шлюбу
На реєстрацію варто приїхати заздалегідь на хвилин 10-15, щоб не пропустити своєї черги, бо потім доведеться чекати. Особливо це втомлює в липні-серпні, коли найбільше весіль та інколи молодятам доводиться по півгодини стояти просто неба під палючим сонцем. З макіяжу молодої, буває, залишаються лише кольорові розводи, особливо, якщо вона захоче (і таке бувало) стерти рукою піт. Хоча, з іншого боку, не варто й панікувати, якщо вже так сталося, що ви запізнюєтесь. Все одно до обрядової зали заходять в порядку живої черги. Тож тривалість вашого стояння під дверима Палацу щастя залежить не стільки від вашої пунктуальності, наскільки від кількості пар, які в цей же день вирішили узаконити свої стосунки. Багато пар розписуються посеред тижня. Серед переваг: відсутність черг, менше клопотів та переживань в день весілля, більше часу на фото-відеосесії; недоліки – фактично втрачається цілий день, далеко не кожен відеооператор захоче за домовлену суму працювати додатково, витрати при організації вечірки з нагоди розписки. В РАЦС потрібно взяти бокал (один на двох) та пляшку шампанського. Не варто брати дороге чи особливе шампанське, оскільки нема гарантії, що саме з вашої пляшки вам наллють – черга ж рухається шаленим темпом і пляшки ніхто не підписує. Також не забудьте взяти обручки та весільний рушник. При собі варто мати принаймні сто гривень на різні додаткові витрати. Сама процедура державної реєстрації шлюбу триває близько семи хвилин – і ви вже виходите з іншого боку зі свіжими печатками в паспортах та новим документом – одним на двох. Чоловік виносить дружину на руках (якщо дозволяє здоров’я, габарити та вага), робите знимку на пам’ять, випускаєте голубів, якщо не пошкодуєте грошей. Тепер ви офіційно чоловік та дружина. Однак за традицією, до церкви молодята ще їдуть в різних машинах.
Вінчання
Щодо черг, - тут простіше, оскільки церков багато, а РАЦС – один. Проте, якщо ви вирішили обвінчатися в якійсь із найбільших центральних церков – то теж, можливо, доведеться почекати, оскільки церковний шлюб триває як мінімум 20 хвилин. Але радимо таки обирати невеличку церковцю десь на околиці. Там хоч і шику не стільки, зате черг нема і сама церемонія шлюбу відбувається набагато душевніше, оскільки ви в священика не одні з..., а можливо, й єдині в цей день. Однак захоплюватися тривалим шлюбом теж не варто, особливо в гярячу пору, оскільки бували неодноразові випадки, коли молодятам чи гостям ставало недобре. Тому ще перед вінчанням домовтеся з священником, скільки триватиме церемонія. На церковному порозі молодята стають поруч: наречена зліва від нареченого. Зрештою, вийде асистент, який вам про все розкаже. В церкву потрібно не забути взяти Свідоцтво про одруження, обручки, рушник, хустку, якою покриватимуть молоду наприкінці обряду вінчання та гроші за послуги з проведення обряду. Варто наперед вивчити шлюбну обітницю.
З церкви молодята виходять вже разом. Дружина перечіпляє бутоньєрку своєму законному чоловікові на правий бік. Ось тепер він вже серйозний одружений чоловік – табу, але й нова спокуса дівчат. Потім молодята з’їдають одну цукерку на двох і кидають солодощі гостям на потіху дітям та бабцям, які теж намагаються спіймати цукерку. При виході з церкви про черговість процедур вам ще раз нагадають оператор з фотографом. Єдина порада: робіть все легко, не поспішаючи, з радістю. Цукерки молодій варто починати кидати тільки після того, як обоє дожували свою, щоб потім кумедно не виглядати на фотографіях. Кидати цукерки потрібно плавним рухом знизу догори, щоб цукерки розліталися в гору і вільно падали, а не з силою летіли комусь в лоб.
Прогулянка
З часу використання на весіллях найманих фото-відеоопраторів, зазвичай після вінчання молодята йдуть на прогулянку. Для одних – це найцікавіша частина весілля, для інших – найвиснажливіша. Традиційно прогулянка з фотосесією найбільше до вподоби нареченій. Коли ж іще відчуєш себе в центрі уваги, а майже кожна дівчина мріє, щоб за нею стежив об’єктив фото- чи відеокамери. Найчастіше гуляти молодята ходять у Стрийський парк, Шевченківський гай чи центр, хоча найвибагливіші та нешаблонні пари, знаходять у Львові і спокійніші місцини. Там, принаймні, в об’єктив фото- чи відеокамери потрапить одна молода, а не ще декілька на фоні зі своїми почтами. Крім того, такі куточки є не менш цікавими. Вулички в районі площі Старий ринок та церкви Марії Сніжної нічим не поступаються тій же Вірменській чи Катедральній і однозначно набагато цікавіші за проспект Свободи. І таких місцин у Львові є багато. Їх пошуками молодятам варто зайнятись заздалегідь та обов’язково обумовити це з оператором та фотографом. Можливо, й вони вам щось порадять.
Багато молодят виїжджають за місто. Наприклад, в Старе Село чи Свірж. Для такої прогулянки варто зарезервувати як мінімум 3-4 години. Зазвичай на такі тривалі вояжі молодята вирушають зранку. Для цього браму планують близько одинадцятої години, вінчання – на третю, а розписуються в інший день. Не варто планувати довгі прогулянки після вінчання, оскільки в церкву збереться багато гостей, які не матимуть куди подітись на тривалий час. Оптимальною тривалістю прогулянки є 2 години. Цього часу достатньо, щоб гості добрались до залу та приготувались до зустрічі молодят.
До залу молодятам не варто приїжджати зарано, оскільки кухня, музиканти, тамада розраховують на домовлений час і можуть бути не готовими. Крім того, гостям притаманна властивість запізнюватись і може скластися така ситуація, що нікому буде зустрічати молодят. А потім, коли ви тільки сядете за святкові столи, почнуть сходитись запізнілі гості. Також не варто надовго затримуватись, оскільки більшість ваших родичів від самого ранку нічого не їли. А якщо врахувати, що в зал запрошують приблизно в 5-6-тій годині, то вони після хвилювань на урочистих процедурах встигнуть добряче зголодніти. Найкраще, коли молодята запізняться на 15-20 хвилин: тоді й усі встигнуть підготуватись, і гості підтягнуться, і батьки не встигнуть нервуватися. До слова, не радимо брати на прогулянку гостей. Участь в зйомках беруть молодята з дружбами та дружками. Всі решта будуть не задіяні, а тільки затягатимуть час, шукаючи один одного в натовпі і довго збираючись в автобусі перед від’їздом. Гостей варто відправити в зал, а групові фото слід зробити ще біля РАЦСу чи церкви. Для того, щоб гості там не сумували, варто подбати про легенький фуршетний стіл. Тим більше, що всі вони вже зголодніли, тож канапка їм не завадить.
Після зйомок, вимучені, голодні, але щасливі молодята добираються до автівок і весільний кортеж прямує до залу, де вже чекають батьки, гості та накриті столи.
Якщо дозволяє час та погода, а також фотограф погоджується працювати після початку застілля, на прогулянку можна поїхати після першого танцю. Тоді гостям вже не до вас: вони ситі, ледь схмілілі і танцюють польку. Ось тільки може образитися двоюрідна сестра троюрідного батькового брата, яка проспала початок забави, прибігла привітати молодят, а їх десь нема. Порада батькам: не телефонуйте зразу молодим і не псуйте їм настрою – від цього вони раніше не приїдуть, а гості, що прибули із запізненням можуть і почекати. Посадіть краще їх за стіл та добре нагодуйте.
Зустріч молодят біля залу
Якщо на вашому святі є тамада, він допоможе батькам організувати зустріч, якщо ж ні, то варто пам’ятати найважливіше правило: не метушіться, не хвилюйтесь і нікуди не зникайте. Щоб уникнути таких оказій, молодята повинні зателефонувати батькам приблизно за півгодини перед своїм приїздом. Цього часу зазвичай достатньо, щоб всіх зібрати та організувати.
Матері беруть хліб, батьки випивку та келихи і зустрічають молодят на порозі ресторану. Молодята тричі кланяються батькам, цілують хліб. Батько розкорковує горілку чи шампанське та наливає в келихи. До речі, якщо ви розпиваєте шампанське, келихи бити не прийнято. Та й після горілки не варто: по-перше, цей звичай нам нав’язаний з Росії за часів СРСР, по-друге, для чого даремно нищити посуд, а по-третє, це не зовсім безпечно. На одному весіллі був випадок, коли кинутий з силою келих тільки надщербився, відбився від порога і потрапив нареченій в переднісся. Як наслідок – кілька днів лікарні і «зірване» весілля. Як на мене – надто велика жертва для цього звичаю.
Горілку п’ють за третім разом: перші два келихи виливають через плече, третій потрібно трохи пригубити і теж вилити. Шампанське п’ють маленькими ковтками і не виливають, оскільки воно може залишити масні плями на одязі, та й культура споживання цього напою зовсім інша. В жодному разі не зупиняйте піну з шампанського, яка втікає з келиха. Почекайте кілька секунд, коли вона сама осяде.
Спорожнивши келихи, молодята надламують чи надкушують хліб. Існує повір’я, за яким керуватиме в сім’ї той, хто з молодят відламає більший шматок. Після цього батьки чи перший дружба заводять молодят до залу за стіл для привітань. В деяких родинах, після поклону молодий накидає на голову тещі хустку, а вона виходить до молодят в накинутому на плечі кожуху, який потім кладе на поріг під ноги молодятам, руном догори.
Якщо ж погана погода, то зустріч молодят можна також провести в залі. В такому випадку батьки стають за стіл, на якому лежить хліб, стоїть пляшка горілки чи шампанського та келихи. При такому варіанті батьки можуть привітати молодят в мікрофон, тому варто підготуватись.
Привітання молодят
Столик для привітань зазвичай розміщують на танцмайданчику – там більше місця, ніж в бенкетному залі і буде просторіше гостям, які стоять в черзі вітати молодят, а ті, хто привітав, зможуть спокійно сідати за столи. Зараз вже заслужено відмер звичай вітати молодят за весільним столом, оскільки це надзвичайно незручно. По-перше, весільні столи зазвичай ширші, по-друге за ними мало місця й молодятам не зручно стояти, а по-третє завжди є шанс, що ваша краватка, рукав чи пола піджака потрапить в салат набагато раніше, ніж ви вип’єте першу чарку.
Першими традиційно вітають батьки, за ними бабусі, дідусі, брати, сестри, хресні… дружби з дружками вітають вкінці. Винятковим зазвичай є випадок, якщо хтось з них вітає молодят спільним подарунком зі своїми родичами чи друзями.
Для того, щоб оптимально розділити потоки людей, варто правильно розмістити дружбів та дружок. Одна пара повинна допомагати молодятам приймати букети квітів та подарунки (зазвичай – це перші дружба з дружкою), друга дружка повинна стояти збоку від молодят і чіпати букетики гостям, які вже привітали, а другий дружба, допомагати першому складати подарунки. Дружка, розміщення дружкам варто обумовити з відеооператором, оскільки друга дружка має стояти з протилежного боку стола, щоб гості, які привітали, не проходили між оператором та столом для привітань.
На куті стола для привітань ставлять коровай, а посередині – велику плоску тарілку чи корзинку, накриту серветкою, куди гості будуть класти конверти. Грошей в руки давати не прийнято. Квіти дарують нареченій, подарунки – молодому. Великі та важкі подарунки передавати через стіл не потрібно – їх забирають дружби.
Дуже не красиво, коли вітають одного з молодят. Весілля є святом одним на двох, і якщо, скажімо, ви є родичем нареченого, то наречена теж стала вашою родичкою – і принаймні кивнути головою їй необхідно. Також, говорячи слова привітання, правильною є форма «молодята, вітаю вас…», а не «Іванку, вітаю тебе…». Привітавши, гостям варто зразу ж відійти, щоб не робити скупчення і не заважати іншим. За цим повинна стежити дружка, яка чіпляє букет. Коли всі гості привітали, молодята завертають конверти та гроші в хустину чи спеціальну серветку, наречена бере гроші, а молодий наречену несе за стіл. В спрощеному варіанті, наречена ставить гроші молодому за піджак (у внутрішню кишеню вони просто не помістяться) і молодята під оплески гостей та застільний марш чи «Марш Мендельсона» заходять за весільний стіл. Кажуть, що для того, щоб гроші трималися купи, молодятам на них потрібно посидіти.
Застілля
До моменту заходу молодят до трапезного залу, гості повинні вже бути там. Розсаджують гостей за столи старости. При цьому, їм варто врахувати, щоб поруч сиділи люди, яким разом не буде нудно, яким буде про що поговорити. Якщо між кимось з родичів є якісь образи чи навіть ворожнеча, їх потрібно посадити якомога далі, щоб не провокувати конфлікту. Гості нареченої сідають за стіл, що справа від молодят, гості молодого – зліва.
Дружби з дружками сідають на свої місця тільки після того, як за стіл зайшли молодята. За звичаєм, розміщуються так (зліва – направо): перший дружба – перша дружка – молодий – молода – другий дружба – друга дружка.
На традиційних християнських весіллях застілля починається з молитви. Якщо серед гостей на забаві є священик, то промовляє її він, якщо священика нема, то до молитви запрошують старости. Для цього вони виходять на середину і після вступного слова першими починають молитву. Також молитву може розпочати хтось з батьків. Не прийнято цього робити жінкам, що зв’язано зі вченням апостола Павла, яке твердить, що жінка не має права проповідувати та навчати.
Після молитви всі наповнюють келихи і починається весільна забава. Перший тост молодятам зазвичай говорить мама нареченої, далі – тато, а потім - батьки нареченого.
Як правило, тости закінчуються закликом «гірко». Час від часу після поцілунків молодят, перепадає нагода поцілуватися дружбам з дружками. Варто пам’ятати традиційні правила гри: не потрібно ставати до поцілунку після першого заклику – нехай собі трохи поспівають та покричать; першим стає дружба; якщо мають поцілуватися дружба з дружкою з різних пар, наприклад, перший дружба другу дружку, то дружба підходить до дружки; зазвичай дружба дружку цілує в щічку, навіть, якщо ви зустрічаєтесь, за правилами дійства не варто демонструвати пристрасні поцілунки, а тим більше – перевершувати молодят; не варто дружці повністю проігнорувати «гірко» - цим ви створюєте неприємну ситуацію для дружби; в жодному разі дружба не повинен силою змушувати дружку цілуватися – цим ви не докажете свою чоловічу силу, а, можливо, вперта дружка створить для вас ще неприємнішу ситуацію; домовтеся ще перед застіллям про виконання своїх ролей. Коли співають, аби поцілував свекор невістку чи теща зятя, то батьки підходять до молодят, а не навпаки.
Перший весільний танець
Танцювальна програма відкривається першим танцем молодят. Вибір музики для першого танцю дуже широкий: від банальної кралечки-лялечки, яку заспівають під синтезатор музиканти – до струнного квартету чи, навіть оркестру. Все залежить як від ваших фінансових можливостей, так і від бажання попрацювати над танцем.
Найлегшим, але водночас найнуднішим, є варіант, коли музиканти заграють якусь шаблонну пісеньку (вибір тут невеликий – з десяток композицій), ви під неї потанцюєте повільний танець, потім «гірко», а далі – гойра: забава аж до рання.
Вимогливіші молодята замовляють постановку танцю. Для цього вибирають пісню та звертаються до студії, яка цим займається, ходять на уроки – і вражають публіку. В такому разі, в день весілля потрібно танцювати під той же варіант пісні, що й на навчанні. В жодному випадку не дозволяйте музикантам переспівувати пісню, а попросіть поставити її з вашого носія. Перед весіллям узгодьте з музикантами, на якому носії та в якому форматі їм зручніше буде працювати. Цей момент є обов’язковим, адже, скажімо, ви принесли пісню на диску, а в музикантів нема програвача…
Найдорожчий і найвишуканіший варіант – класичний вальс під акомпанемент оркестру чи квартету. Задоволення не з дешевих, та й доцільно лише на весіллях з вишуканою публікою та чіткою класичною стилізацією. Перед весіллям обов’язково потрібно пройти курс навчання танцю. В цьому варіанті все має бути чітко, елегантно та без «промахів».
Оформити зал до першого танцю можна теж по-різному: свічечки, кульки, дим, холодні вогні, пелюстки троянд… На щастя помаленьку починає відпадати варварський звичай викладати серце з троянд, які подарували гості. Вершиною несмаку є накидати ще й цілих букетів з обгортками чи кошиків. Крім абсолютного несмаку, в такого варіанту є ще й абсолютно збочений моральний бік: гості дарують квіти не для того, щоб їх кидали на брудну підлогу, топталися по них чи тягали за сукнею по всьому залу. Квіти – прояв поваги, любові, їх дарують в основному не байдужі вам люди, тому й ставлення до них має бути відповідним.
Якщо ви так дуже хочете викладати серце, замовте на квітковому ринку чи в магазині пелюсток троянд. Якщо попросити заздалегідь, - їх вам назбирають досить багато, а коштуватиме це дрібницю. Пелюстки квітів для посипання молодят повинні бути трохи прив’яленими, тоді вони гарно повільно падатимуть. Холодні вогні та іншу піротехніку варто замовляти в спеціалізованих фірм. Безумовно, дешевше купити набір в магазині та запустити самому. В жодному разі не раджу робити цього вперше на весіллі, а додатковий комплект для спроби обійдеться не дешевше, ніж послуги фахівців. Крім того, фірма гарантує, що пристрій справді спрацює у визначений момент.
Знімання вельона
Один із завершальних етапів весілля. Після зняття вельона і зав’язування хустки, молода повністю переходить з когорти дівчат до молодиць. Відбувається церемонія після третього заходу за стіл. Не варто дуже затягувати, бо може так статися, що кидати вельон буде нікому, хіба що дружкам. Якщо ви хочете ще трохи повеселитись, і музиканти та працівники залу погоджуються попрацювати довше, знімання вельона цьому не перешкода. Більше того, скажу з власного досвіду, дуже часто справжня забава тільки починається. Пішов пакувати торби набридливий оператор, вимкнули світло, старші порозходились спати – кращого моменту, щоб відірватись на повну годі й знайти, особливо, якщо молодята мусіли бути стриманими та поважними, а так хотілось побрикати…
Майже завжди починається процедура знімання вельона під «горіла сосна», хоча це може бути й інша повільна композиція чи попурі. Наречена сідає на коліна чоловікові, дружки знімають вельон, а свекруха вже готує хустку. Молода тричі не дає пов’язати собі хустину. За третім разом, залежно від звичаєвих особливостей, свекруха або ловить невістку, або кланяється їй, або дарує подарунок (зазвичай – золото) і таки зав’язує хустку. Рідше в складки хустини вкладають гроші.
Коли хустину пов’язано, невістка тричі кланяється свекрусі та танцює з нею. Молодий в процесі перегулювання активної участі не бере, тому може забрати стілець і спостерігати за процесом збоку.
Часто перед тим, як перетанцьовувати з незаміжніми дівчатами, молода танцює з родичами чоловіка, даруючи при цьому їм подарунки. Звичай походить ще з тих часів, коли дівчина обов’язково йшла за невістку і, відповідно, подарунками мала задобрити свою нову родину. При перетанцьовуванні зі свекрухою чи іншими родичами молодого, наречена вельона на голову їм не чіпляє, а або тримає його, поклавши на плече, або дає потримати дружкам, якщо серед чоловікової рідні є незаміжні дівчата, під час перетанцьовування з даруванням подарунків, молода вельона їм не чіпляє, а потім запрошує ще раз разом з іншими незаміжніми дівчатами. Перетанцьвує молода спочатку зі свекрухою, потім з свекром, бабцями, дідусями, братами, сестрами, племінниками чоловіка.
Перетанцювавши з найближчими родичами чоловіка, молода запрошує під вельон незаміжніх дівчат. Розпочинати варто або з дружок, або з рідних сестер. Якщо незаміжні сестри є і у вас і у вашого чоловіка, то з ними потрібно танцювати підряд: спочатку зі своїми, потім з чоловіковими, а тоді вже - з дружками. Для зручності, щоб когось не пропустити, дівчата мають стати в коло. Запрошуючи під вельон, наречена підходить до дівчини та кланяється, після танцю, знявши вельон, теж кланяється та цілує. Якщо є багато незаміжніх дівчат, танцювати з кожною з них варто не більше 20-30 секунд.
Кидання вельона, букета, підв’язки
За українською традицією, молода кидає вельон, але в європеїзованому варіанті, можна також кидати весільний букет. Часто трапляється міксований варіант, коли наречена проводить обряд знімання вельона і перетанцьовування, але кидає букет.
Сама процедура мало чим відрізняється, і символіка та ж: хто з незаміжніх дівчат зловить – та першою вийде заміж. Ловити вельон дівчата збираються в коло і кружляють довкола молодої. Молода, заплющивши очі, навмання кидає вельон. Ловити букет дівчата стають в ряд, наречена кидає букет через плече.
Якщо кидання букета – дещо модернізований варіант старого звичаю, то кидання підв’язки прийшло до нас порівняно недавно. Наречений сідає на стілець, неодружені хлопці стають в коло. Наречена, танцюючи ставить ногу на стілець, між ногами молодого і піднімає сукню. Підв’язку молодий знімає зубами, а тоді кидає хлопцям. Хто зловив – того за повір’ям чекає така – доля, як дівчинку, що зловила вельон чи букет.
Розрізання торта чи короваю
Весільний торт розрізають після знімання вельона, а коровай – наприкінці третього застілля. Молодята беруть обоє один ніж і відрізають перший шматок. Це перша їхня спільно виконана робота в статусі чоловіка та дружини. Цим шматком вони годують одне одного. Далі вже може різати хтось один або по черзі, оскільки торта має бути багато кусочків, щоб вистачило на всіх гостей, а вдвох одним ножем різати не зручно і довго. Роздають коровай дружби.
«Многа літа», закінчення весілля
Дякують та співають «Многая літа» після всіх «процедур» і це є ознакою закінчення забави. Дякує або ведучий, або староста весілля. Спочатку многая літа бажають молодятам, потім батькам, дружбам, старостам, господиням, гостям та всій родині.
Після многая літа буває ще спільний танець в колі, зазвичай це «Родина» Назарія Яремчука.
Назарій Вань, "Дефіляда" Львів
Переглянути фото
Переглянути відео |
